Події
Події
1. Плануючи події в матеріальному світі, Вища Сила бере за аналог приклад минувшини. Це чітко проглядається, якщо порівняти тексти глав 17–19 «Об’явлення…», в яких пророкується загибель Вавілону (нагадаймо, що «Об’явлення…» писалося десь у дев’яностих роках після народження Христа, а держава Вавілон існувала від 16 до 9 століття до нашої ери), з текстами Старого Заповіту книги пророка Єремії (гл.50, 51), яка написана була як пророцтво на зруйнування справжнього Вавілону.
«1 Так говорить Господь:
«Ось я бурю збуджу на отой
Вавилон
Та на мешканців «серця
повстанців на Мене.»
(Єремія, гл. 51).
З усього видно, у стародавньому Вавілоні, як і в Російській імперії, з’явилася була релігія, альтернативна Божій. «Серце повстанців на Мене» — тісне коло людей. В СРСР таким «серцем» став найвищий компартійний орган. А пульсувало воно в Кремлі, проганяючи «кров» (ідеї марксизму-ленінізму та розмаїті директиви) крізь весь організм звірини-компартії.
«2 І на Вавилон я пошлю віяча,
і розвіють його
і випорожнять його край
бо оточать його в день зла»
«6 Утікайте з-серед Вавилону
і кожен урятовуйте душу свою!
З провини його не погиньте,
бо це Господеві час помсти,
Він дасть відповідно заплату
йому!»
(Єремія, гл. 51).
У св. Івана Богослова:
«4 Вийдіть із нього люди мої,
щоб не стали ви спільниками
гріха його.
5… і Бог згадав про
неправди його.
6 Відплатіть ви йому, як
і він вам платив.»
(гл. 18).
У радянські часи покарані були всі: «звірина» й населення, при бездіяльності якого змогла прорости мільйонощупальцева потвора.
У Єремії:
«7 Вавилон у Господній руці —
золотая це чаша, що всю землю напоювала:
народи впивалися вином тим
його,
тому пошаліли народи!»
(гл. 51).
У св. Івана Богослова:
«2…Упав Великий Вавилон!..
…3 бо лютим вином розпусти своєї
він напоїв усі народи!
… І земні царі з ним розпусту
чинили…»
(гл. 18).
По суті — те ж саме, але написане у часі з інтервалом більше, як дві тисячі років.
Тепер, у кінці другого тисячоліття, як і тоді, коли скидали бовванів стародавнього Вавілону, демонтують пам’ятники «божкам» сучасним; небагато часу спливе, коли від них тільки згадка лиха зостанеться.
2. Поза всяким сумнівом, за метафору до свого «Об’явлення…» св. Ів. Богослов узяв справжні події далекого минулого. Отже існує циклічність, за якою такі самі події повторюються щораз на іншому часовому рівні. Як існують і люди, яким дано знати про ті цикли.
Втім дехто став посвяченим в інший спосіб — йому пощастило прочитати стародавні тексти, в яких описана історія майбутнього. Не виключено, що до таких належав і Нострадамус, котрий до зацікавлення ним інквізицією встиг опрацювати багато окультних і пророчих книг.
Відома ясновидиця Ванга 1996-го року оповідала побачене нею під час одного з осяянь. На території, де тепер Болгарія, люди, що прийшли з Єгипту, закопали у глибокій ямі привезений на верблюдах саркофаг, на внутрішніх боках якого накреслені ієрогліфи; копії їх і досі є в сучасників, але прочитати вони не можуть. Там описано історію світу, яким він був дві тисячі років тому і яким стане ще через дві тисячі років, і що ця таємниця очікує свого часу, коли вона буде розгадана. Учасників експедиції: начальників, воїнів та рабів було вбито.
Копіями того тексту, скоріше за все, є біблійні розділи, але для їх прочитання потрібен ключ — багато ключів.
Біблія це — символьна (знакова) система, якою закодовані знання. Жодна інша книга (хіба що крім Тори) не здатна так точно передбачити майбутнє. Інформація в Біблії записана шарами, за принципом вкладених одна в одну «матрійок». І шарів тих, мабуть, не менше ніж ляльок в російській іграшці. У ній 3856 стихів прямо чи опосередковано — пророчих; десь кожен шостий несе інформацію про майбутні події. Зруйнування Тира, загарбання Єрусалима, падіння Вавилона й Рима — відбувалися точно, до подробиць, як описано в Біблії.
Природне запитання: «Але ж «Септуагінта» — грецький переклад Старого Заповіту побачив світ 250 років до нашої ери. Та ж за 2250 років текст може бути спотворений до невпізнання!»
Міг би, якби не спеціальна система передачі тексту — масора, яка дозволяє зберігати незайманою кожну літеру, склад, слово, речення. Власне, це — служба, обов’язком якої є стежити за цілісністю текстів манускриптів та передачею їх наступним поколінням з граничною точністю. Стародавні євреї, що користувалися масорою, оберігали Тору (Біблію) з величезним благоговінням, більше за будь-яку з книг.
Не дивно, що шекспірівські твори за чотириста років зазнали значніших змін, аніж текст Нового Заповіту, який, до речі, п’ятнадцять віків з дев’ятнадцяти поширювався в рукописному вигляді.
3. І ще одна дивна особливість Святого Письма. Щораз, коли воно з’являлося до народу його рідною мовою, то вивільняло дивовижну енергію, сприяючи примноженню всього доброго, що закладене в народі. Нав’язування чужомовної Біблії не сприяло ні прогресові науки, культури, літератури, ані пом’якшенню характеру народу. Адже тут Бог звертається до людей чужою мовою. Дещо віруючий, звісно, збагне, але в Писанні, де за кожним видимим рядком ховається невидимий, прихований смисл, у тексті іншомовному відкривається тільки те, що лежить на поверхні.
Відомо, що в часи, коли християнський світ ще молився латиною, а Московія — старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий «Пересопницький Новий Заповіт» рідною мовою. На цьому Євангелії присягають президенти сучасної України.
Імперський Священий Синод добре знає цю особливість Святої Книги, тому й забороняє вести службу в церквах загарбаного народу мовою цього народу. Прирікаючи тим самим його на вторинність. А із вторинності є тільки один шлях: в нікуди, у повне зникнення.
Горе тому, хто це не розуміє!